Вибіркова увага, що це і приклади з життя та ігор

26 вересня 2026 р. · 5 хв читання · Команда Тямки

Що таке вибіркова увага, які досліди її описали і як вона виглядає на прикладах, від розмови в галасливому кафе до тесту Струпа і сортування карток.

Вибіркова увага — це здатність зосередитися на тому, що потрібне для завдання, і не зважати на решту. Ви чуєте співрозмовника в галасливій кімнаті, помічаєте свою валізу на стрічці в аеропорту, читаєте книжку, коли працює телевізор. Те, на що ви не зважаєте, все одно потрапляє в очі й вуха, а наскільки мозок його обробляє, дослідники сперечаються досі. Побачити, як це працює, найпростіше в грі на пошук, наприклад знайдіть зайву фігуру онлайн. У сітці одна фігура відрізняється, а все інше — це шум.

Приклади вибіркової уваги в житті

• Розмова в кафе. Ви чуєте людину за своїм столиком, а не десяток голосів довкола. Проте якщо за сусіднім столиком назвуть ваше імʼя, ви цілком можете це почути.
• Пошук ключів. Ви оглядаєте захаращений стіл, шукаючи одну форму й один колір, і решти речей майже не помічаєте.
• Читання, коли грає радіо. Ви зосереджені на сторінці, пісня стає фоном, аж поки не пролунає знайомий рядок і не відтягне вас.
• Керування авто. Ви стежите за смугою, машиною попереду і світлофорами і здебільшого не помічаєте рекламу обабіч дороги.
• Перевірка таблиці. Ви шукаєте в стовпчику чисел одне, яке виглядає неправильно, а правильні зливаються.

Будова скрізь однакова. Є ціль, є відволікачі, і ви спрямовуєте увагу на ціль за ознакою, за місцем або за правилом.

Досліди, з яких усе почалося

Проблема коктейльної вечірки. 1953 року британський науковець Колін Черрі вмикав людям у навушниках два різні повідомлення, по одному в кожне вухо, і просив повторювати вголос одне з них. Люди з цим справлялися, а потім майже нічого не могли сказати про зміст другого повідомлення і не помічали, коли воно переходило з англійської на німецьку. Проте помічали, коли голос у вусі, яке людина ігнорувала, змінювався з чоловічого на жіночий. 1959 року Невілл Морей виявив, що частина людей, приблизно третина в його досліді, чула в проігнорованому вусі власне імʼя.

Фільтр чи приглушення. Дональд Бродбент 1958 року припустив, що увага працює як фільтр, який пропускає один канал і блокує решту. Енн Трейсман у 1960-х запропонувала іншу модель, де проігнорований канал не вимикається, а лише приглушується. Так стає зрозуміло, чому власне імʼя все одно пробивається.

Ознаки і їхні поєднання. 1980 року Енн Трейсман і Гаррі Гелейд описали два види зорового пошуку. Червоний предмет серед зелених знаходиться швидко, і кількість зелених майже не важить, бо червоний виділяється сам. Червоне коло серед червоних квадратів і зелених кіл шукати довше, і час зростає з кожним новим предметом, бо жодна окрема ознака ціль не вирізняє. Вони пояснили це тим, що такий пошук потребує уваги до кожного предмета окремо, по одному або майже по одному.

Те, чого не бачиш. 1999 року Деніел Саймонс і Крістофер Шабріс просили людей рахувати передачі у відео з баскетболом. Приблизно половина не помітила людину в костюмі горили, яка пройшла через кадр. Увага на одному завданні може залишити непоміченою велику і очевидну подію.

Види вибіркової уваги

У підручниках психології вибірковість зазвичай стоїть поруч з іншими властивостями уваги, як-от стійкість, розподіл і перемикання. Поділ нижче не з підручника, це простий спосіб розкласти приклади за тим, за чим саме ми вибираємо.

У реальних завданнях вони змішуються. Кожна з ігор нижче спирається на один вид більше, ніж на інші.

Приклади з ігор Тямки

«Зайва фігура», пошук відмінної

У грі «Зайва фігура» одна фігура в сітці відрізняється від інших, і її треба натиснути, поки не скінчився час раунду. На рівнях з 1-го по 10-й усі інші фігури однакові. Зайва може бути повернута, більша чи менша, світліша, віддзеркалена або з одним-двома зміненими пікселями. Сітка росте від 3×3 до 6×6, а відмінність стає дедалі менш помітною.

На рівнях з 11-го по 15-й пошук стає іншим, а сітка знову починається з 4×4 і росте до 7×7. Інші фігури діляться на дві групи, і зайва має по одній ознаці від кожної групи, тож жодна окрема ознака її не видає. Це і є пошук поєднання ознак, який описали Трейсман і Гелейд. Ми задумали ці рівні так, щоб у більшій сітці шукати було довше, але це ще треба перевірити на гравцях.

Тест Струпа, не зважати на частину обʼєкта

У тесті Струпа відволікач не поруч із ціллю, він і є ціллю. Ви називаєте колір, яким написане слово, і стримуєте читання самого слова. Це вибір за правилом усередині одного обʼєкта, докладніше в статті ефект Струпа, що це.

«Правило стрілки», правило проти звички

У грі «Правило стрілки» зʼявляється одна стрілка з правилом «Туди ж» або «Навпаки», і відповідати треба за правилом. На останніх рівнях стрілка стоїть не в центрі, і її місце тягне руку не в той бік. Чим це відрізняється від класичного ряду стрілок, пояснює стаття завдання Еріксена і тест Струпа зі стрілками.

«Дві купки», сортування за правилом цієї миті

У нашій грі на сортування карток, у застосунку «Дві купки», картки йдуть по одній, і кожну треба відправити ліворуч або праворуч. За формою кола йдуть ліворуч, а квадрати праворуч. За кольором жовті йдуть ліворуч, а сині праворуч. Жовті картки суцільні, а сині контурні, тож правило кольору можна виконувати і за заливкою. Найпідступніші картки — це сині кола і жовті квадрати, бо форма і колір відправляють їх у різні боки. З 8-го рівня правило над карткою змінюється між картками, спершу тричі за рівень, а на 15-му рівні дванадцять разів, тож щоразу треба перевіряти, за якою ознакою сортувати зараз.

Схоже на Вісконсинський тест сортування карток, який 1948 року описали Еста Берг і Девід Грант на основі старішого тесту Еґона Вайгля, але з однією великою різницею. У Вісконсинському тесті правило треба відгадати за відповідями «правильно» чи «неправильно». У «Двох купках» правило завжди написане над карткою. Гра про те, щоб швидко застосувати видиме правило, а не про те, щоб розгадати приховане.

Таблиця Шульте, пошук по порядку

Таблиця Шульте теж завдання на пошук. Ви шукаєте наступне число серед багатьох інших, і кожне вже знайдене стає відволікачем. Докладніше в статті що таке таблиця Шульте.

Що ігри кажуть і чого не кажуть

Кожна з цих ігор — це коротка гра на час з одним вузьким правилом, повʼязаним з увагою, а бали показують лише те, як ви зіграли цей рівень цього дня. Вони змінюються від сну, тренування, часу доби і пристрою. Ми не стверджуємо, що ігри покращують увагу поза грою. Що про це кажуть дослідження, у статті чи працюють ігри для мозку. Сприймайте бали як рекорд, який можна побити самому, а не як мірило вашої уваги.

Щоб побачити вибіркову увагу в дії, зіграйте кілька раундів «Зайвої фігури» і зверніть увагу, як змінюється пошук на пізніх рівнях. Усі інші ігри є на сторінці усі ігри.