Чи працюють ігри для мозку. Що показують дослідження і що обіцяємо ми

26 вересня 2026 р. · 8 хв читання · Команда Тямки

Що знайшли дослідження 2008–2017 років про ігри для тренування мозку, чому краще в грі не означає краще в житті і чого не обіцяє Тямка.

Тест Струпа Ігри на увагу

Коротка відповідь така. У грі, в яку ви граєте, результат зазвичай росте. А от доказів того, що це вміння переходить на інші завдання чи на звичайне життя, мало. Такого висновку доходять великі огляди досліджень, і саме тому Тямка нічого не обіцяє про памʼять чи увагу. Нижче про те, що саме вимірювали вчені, у чому вони досі не згодні і як читати обіцянки будь-якого застосунку для тренування мозку, нашого теж. Побачити ефект практики самим можна в тесті Струпа. Зіграйте кілька раундів і подивіться, як змінюються бали.

Що означає «працюють»

Що гра для мозку «працює», можна розуміти трьома різними способами, і більшість суперечок виникає, коли їх плутають.

Ви краще граєте в саму гру. Так буває майже завжди. Ви вивчаєте правила, знаходите свій спосіб, звикаєте до екрана і перестаєте гаяти час.
Ви краще робите схожі завдання. Дослідники називають це ближнім перенесенням. Наприклад, після кількох тижнів одного завдання на памʼять ви краще робите інше завдання на памʼять, якого не тренували.
Ви краще робите зовсім інші справи. Це дальнє перенесення, тобто швидше читаєте, менше забуваєте на роботі, краще вчитеся.

Щодо першого сумнівів немає. Сперечаються про друге і особливо про третє, бо саме третє найчастіше обіцяла реклама ігор для мозку.

Велике онлайн-дослідження 2010 року

У 2010 році Адріан Оуен із колегами опублікував у журналі Nature статтю «Putting brain training to the test». 11 430 людей шість тижнів кілька разів на тиждень тренувалися онлайн на завданнях для міркування, памʼяті, планування, просторового мислення й уваги. У кожному завданні, яке тренували, результати зросли. Перенесення на завдання, яких не тренували, дослідники не знайшли, навіть на дуже схожі.

У роботи є обмеження. Люди тренувалися самі і вдома, хтось більше, хтось менше. Але вибірка була величезна, а питання поставлене правильно. Питали не про те, чи людина краще робить те, що практикує, а про те, чи помітно це ще десь.

Два відкриті листи 2014 року

У 2014 році дві групи науковців опублікували відкриті листи з протилежними висновками. Перший, заява понад 70 науковців із різних країн, казав, що ігри для мозку не дають науково обґрунтованого способу покращити мислення чи спинити його погіршення. За кілька місяців 133 науковці й практики відповіли, що в дослідженнях багато прикладів користі. Обидва листи описано в огляді нижче. Його почасти й писали, щоб розібратися в цій суперечці.

Великий огляд 2016 року

У 2016 році Деніел Саймонс, Волтер Бут, Ніл Чарнесс, Сьюзен Гетеркоул, Крістофер Шабрі, Девід Гембрік та Елізабет Стайн-Морроу опублікували огляд «Do "Brain-Training" Programs Work?» у журналі Psychological Science in the Public Interest. У ньому понад 80 сторінок. Автори взяли всі опубліковані дослідження, на які компанії з тренування мозку посилалися як на доказ, і перевірили кожне за переліком критеріїв якісно спланованого дослідження, серед них активна контрольна група, кілька вимірювань кожної здібності і прозорий звіт.

Що вони знайшли, їхніми ж словами:

багато доказів, що тренування покращує результат у тих завданнях, які тренують;
менше доказів, що воно покращує близькі завдання;
мало доказів, що воно покращує результати у віддалено повʼязаних завданнях чи повсякденне мислення.

Ще вони побачили, що в багатьох дослідженнях були серйозні вади дизайну чи аналізу, і що жодне з процитованих не відповідало всім правилам, які автори вважали обовʼязковими. Це не доводить, що перенесення неможливе. Це означає, що дослідження, на які спиралися компанії, його не показали.

Тренування робочої памʼяті

Окрема хвиля інтересу стосувалася робочої памʼяті. У 2008 році Сюзанна Єггі з колегами повідомила в журналі PNAS, що молоді дорослі, які тренувалися на складному завданні n-back (треба казати, чи збігається елемент із тим, що був кілька кроків тому), покращили й результати тестів на плинний інтелект. Стаття називалася «Improving fluid intelligence with training on working memory», і за нею виходило, що більше тренування дає більший приріст.

Пізніше це пробували повторити суворіше. У 2013 році Томас Редік із колегами провів із молодими дорослими 20 занять адаптивного подвійного n-back і порівняв їх із групою, що тренувалася на зоровому пошуку (активне плацебо), і з групою без тренувань. Обидві тренувальні групи стали кращими у своєму завданні. Жодна не показала перенесення ні на тести інтелекту, ні на багатозадачність, ні на обсяг робочої памʼяті, ні на швидкість сприйняття.

Метааналізи, які обʼєднують багато досліджень, кажуть те саме. Моніка Мельбю-Лерваг і Чарльз Гʼюм (2013) обʼєднали 23 дослідження. Робоча памʼять після тренувань справді покращувалася на короткий час, але переконливих доказів, що це поширюється на інші вміння, від мовних і немовних здібностей до уваги й арифметики, не було. Джованні Сала і Фернан Гобе (2017) підсумували три метааналізи про шахи, музику і тренування робочої памʼяті й побачили, що ефект меншає, коли дизайн дослідження кращає, особливо з активною контрольною групою. Їхній висновок такий. Дальнє перенесення трапляється рідко.

Про саму модель робочої памʼяті, на яку посилаються ці роботи, у статті що таке робоча памʼять.

Дослідження самих компаній

Компанії публікують і власні дослідження, і обминати їх було б нечесно. Найвідоміше з них вийшло у 2015 році в PLoS ONE, автори Джозеф Гарді та колеги. 4 715 людей, які дійшли до кінця, 10 тижнів тренувалися на вправах Lumosity приблизно по 15 хвилин щонайменше пʼять днів на тиждень, а активна контрольна група розвʼязувала кросворди. Тренувальна група покращила сумарний результат когнітивних тестів більше, ефект невеликий (d Коена близько 0,26).

У статті прямо сказано, що більшість авторів працювали в Lumos Labs, компанії, яка робить Lumosity, і мали опціони на її акції. Сайт Lumosity станом на 26.09.2026 сам описує це дослідження, пише, що звʼязок кращих результатів тестів зі звичайними справами треба ще досліджувати, і зазначає, що обидві групи до кінця втратили близько половини учасників. Це чесний підсумок. Невеликий приріст у тестах, схожих на тренування, і приріст у житті означають різні речі.

Справа FTC проти Lumosity, 2016

У січні 2016 року Федеральна торгова комісія США (FTC) оголосила про угоду з Lumos Labs. За версією FTC, компанія без наукових підстав рекламувала, що її ігри допоможуть краще працювати, вчитися і займатися спортом, а також відтермінують вікове погіршення і вплинуть на інші стани здоровʼя. Lumos Labs погодилася заплатити 2 мільйони доларів. Стягнення в 50 мільйонів доларів призупинили через фінансовий стан компанії. Постанова вимагає мати компетентні й надійні наукові докази, перш ніж обіцяти щось про життя чи здоровʼя, а також дати змогу легко скасувати автопродовження підписникам, які оформили його з 2009 до 2014 року.

Ця угода не вирішувала, чи має якась окрема гра хоч якийсь ефект. Вона стосувалася реклами. Урок для тих, хто робить ігри для мозку, простий. Не кажіть, що гра покращує життя, якщо не можете цього довести.

Чому краще в грі не означає краще в житті

Коли ваш час у грі меншає, відбувається кілька речей, і більшість із них належить самій грі.

Ви вивчаєте завдання. Уже не читаєте правила, а просто дієте. У таблиці Шульте вчитеся, куди дивитися спершу. У тесті Струпа практика зменшує затримку між словом і кольором, це бачив ще сам Струп у 1935 році, хоча до кінця вона не зникала (докладніше в статті ефект Струпа, що це).
Ви знаходите прийом. Якщо групувати цифри по кілька, їх вміщується більше. Це справжнє вміння, але вміння саме для такого завдання.
Ви звикаєте до пристрою. Де кнопки, як відгукується екран, скільки зазвичай триває пауза перед сигналом.
Ви в іншому стані. Сон, година доби, шум і настрій змінюють окремий результат.

Кожна з цих причин може підняти бали, хоча поза грою нічого не змінилося. Тому новий рекорд тішить як новина про гру, але мало що каже про решту.

Що обіцяє Тямка

На сторінках ігор і в питаннях на головній ми пишемо те саме простими словами. Бали й рекорди показують, як ви зіграли в грі, а не ваші здібності. Ми не стверджуємо, що гра покращує памʼять чи увагу поза нею.

Ми робимо ці ігри, бо вони короткі й цікаві, а побити власний рекорд — це добра причина повернутися. Кожен рівень порівнює вас лише з вашим попереднім результатом, а не з іншими гравцями і не з нормою. Якщо ви десять хвилин у маршрутці пограли замість того, щоб гортати стрічку, це вже достатня причина, і наші обіцянки для неї не потрібні.

Той самий погляд на одну гру є в статті таблиця Шульте, для чого вона.

Як читати обіцянки будь-якого застосунку

Хай би чим ви користувалися, кілька запитань допомагають відрізнити обережне твердження від реклами.

Що саме покращилося? Гра, схожий тест чи звичайне життя. Для кожного потрібні свої докази.
Чи була активна контрольна група? Тобто група, яка теж робила щось захопливе, як кросворди чи зоровий пошук, а не група, яка нічого не робила.
Хто проводив дослідження? Дослідження компанії може бути якісним, але конфлікт інтересів має бути названий, як у статті Гарді.
Скільки людей вибули? Якщо пішла половина, ті, хто лишився, можуть відрізнятися від тих, хто пішов.
Вимірювали життя чи лише тести? Самооцінка і лабораторний тест не показують, чи ви стали краще працювати.

Якщо застосунок обіцяє кращу памʼять, зосередженість на роботі чи захист від погіршення, питайте, де це показано. Якщо він каже лише, що ігри цікаві і зберігають ваші результати, він обіцяє те, що може виконати.

Джерела

Owen A. M. et al. (2010). Putting brain training to the test. Nature, 465, 775–778.
Jaeggi S. M. et al. (2008). Improving fluid intelligence with training on working memory. PNAS, 105(19), 6829–6833.
Redick T. S. et al. (2013). No evidence of intelligence improvement after working memory training. Journal of Experimental Psychology: General, 142(2), 359–379.
Melby-Lervåg M., Hulme C. (2013). Is working memory training effective? A meta-analytic review. Developmental Psychology, 49(2), 270–291.
Hardy J. L. et al. (2015). Enhancing cognitive abilities with comprehensive training. PLoS ONE, 10(9), e0134467.
Simons D. J. et al. (2016). Do "brain-training" programs work? Psychological Science in the Public Interest, 17(3), 103–186.
Sala G., Gobet F. (2017). Does far transfer exist? Current Directions in Psychological Science, 26(6), 515–520.
Федеральна торгова комісія США (2016). Lumosity to pay $2 million to settle FTC deceptive advertising charges.

Як інші безкоштовні ігри для мозку виглядають за ціною і рекламою, у статті ігри для мозку безкоштовно. Усі наші ігри на сторінці усі ігри.